Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Надання додаткової оплачуваної відпустки за час простою державного службовця та/або за час перебування у відпустці без збереження заробітної плати: роз’яснення НАДС
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі — Закон № 889) Національне агентство України з питань державної служби (далі — НАДС) надало роз’яснення від 13 вересня 2022 року № 156 р/з «Щодо надання додаткової оплачуваної відпустки за час простою державного службовця та/або за час перебування у відпустці без збереження заробітної плати».
Згідно зі статтею 58 Закону № 889 за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.
Статтею 5 Закону № 889 установлено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих Законом № 889.
Згідно зі статтею 34 Кодексу законів про працю України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності й кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Частиною другою статті 58 Закону № 889 визначено, що відпустки без збереження заробітної плати надаються державним службовцям відповідно до закону.
Відповідно до статті 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше ніж 15 календарних днів на рік.
У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України від 6 квітня 2000 року № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається в загальний термін, установлений частиною першою цієї статті.
Згідно із частиною третьою статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону № 504.
У зв’язку з набранням чинності 19 липня 2022 року Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» наразі частиною четвертою статті 12 Закону № 2136 передбачено, що в період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в заяві, але не більше ніж 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону № 504.
Відповідно до пункту 11 Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 270 (далі — Порядок № 270), додаткова відпустка не надається державному службовцю за час перебування:
— у разі, коли дитина потребує домашнього догляду (тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку);
— у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
— у разі, коли дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» (до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку).
Додаткова відпустка не надається державному службовцю за час навчання в навчальному закладі, установі, організації незалежно від форми власності, що має право надавати освітні послуги, зокрема за кордоном, для підвищення рівня професійної компетентності з відривом від виробництва.
Отже, пунктом 11 Порядку № 270 визначений вичерпний перелік випадків, за які додаткова оплачувана відпустка не надається.
Враховуючи викладене, додаткова оплачувана відпустка надається державному службовцю за час простою та за час перебування у відпустках без збереження заробітної плати, наданих відповідно до статті 26 Закону № 504, а також частин третьої та четвертої статті 12 Закону № 2136.
Окремо НАДС повідомляє, що роз’яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Джерело: Національне агентство України з питань державної служби
_03_03.png)
