Узагальнення судової практики вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження

Узагальнення

Практики  вирішення  слідчими суддями питань, пов’язаних із заходами  забезпечення  кримінального провадження.

            Чинним КПК України вперше введено поняття «слідчий суддя», яким відповідно до п. 18 ч.І ст. З КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

Згідно статистичної інформації щодо кількості клопотань слідчих, прокурорів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обрання запобіжних заходів та проведення деяких відкритих слідчих дій, станом на 16 серпня 2013 року, наростаючим підсумком з 20 листопада 2012 року, Крижопільським районним судом  розглянуто:

1.       Клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження:

- арешт майна: надійшло - 29 задоволено - 29;

- тимчасовий доступ до речей і документів: всього надійшло - 173; задоволено - 172; відмовлено в задоволенні - 1;

2.       Клопотань слідчих (прокурорів) про застосування запобіжного заходу:

- взяття під варту: надійшло - 8; задоволено -7;

застосовано більш м'який вид запобіжного заходу - 1;

- домашній арешт: не надходило

- особиста порука: не надходило;

- особисте зобов'язання: надійшло - 21; задоволено - 21;

3.       Клопотань про проведення обшуків:

 надійшло - 18; задоволено - 18;

4.       Клопотань про проведення допиту під час досудового розслідування в судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК: не надходило 

Заходами забезпечення кримінального провадження є заходи процесуального примусу, які застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК, з метою досягнення дієвості цього провадження.

Процесуальна регламентація інституту заходів забезпечення кримінального провадження зосереджена в розділі ІІ КПК.

Ст.131 КПК України  визначає  види заходів  забезпечення  кримінального  провадження.

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

2) накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

6) тимчасове вилучення майна;

7) арешт майна;

8) затримання особи;

9) запобіжні заходи.

2.1 Тимчасовий доступ до речей і документів.

Відповідно до ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду. Як засвідчило узагальнення слідчі судді Крижопільського районного  суду   правильно розуміють процесуальне значення тимчасового доступу до речей і документів, а також  в повному обсязі дотримуються вимог щодо змісту ухвали про доступ до речей і документів.

В  усіх  задоволених  ухвалах слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, згідно вимог ст. 164 КПК України,  зазначено:

1) прізвище, ім’я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; 2) дата постановлення ухвали; 3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; 4) прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; 5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; 6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і документи, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; 7) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали; 8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду (ст. 166 КПК).

Крім   цього  Слідчі судді Крижопільського районного суду   вказують на наступні проблемні, спірні та неврегульовані КПК питання, що виникали при розгляді клопотань  про надання тимчасового доступу до речей та документів:

 -  відповідно до вимог ст. 163 КПК клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів розглядається в судовому засіданні. Проте, під час застосування даної норми є незрозумілим строк, протягом якого клопотання повинно бути розглянуто слідчим суддею;

-   під час розгляду питання про надання тимчасового доступу до речей та документів (в порядку ч. 4 ст. 163 КПК) у присутності особи, в якої перебувають речі та документи судді слідчі зіткнулися з тим, що процесуальний статус такої особи КПК не визначений, у зв’язку з чим представник юридичної особи, який бажав брати участь у судовому засіданні не зміг належним чином оформити довіреність від імені юридичної особи, в якій слід зазначити обсяг прав та обов’язків представника або послатися на конкретну норму КПК, яка визначає процесуальний статус;

-    у вимогах до змісту клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів (ст. 160 КПК України) відсутня вимога про надання інформації про ПІБ особи або найменування юридичної особи, які мають надати доступ до речей і документів, оскільки на органи досудового розслідування не покладається обов’язок надавати такі відомості, а в ухвалі слідчого судді ці відомості мають бути обов’язково вказані (ст. 164 КПК);

-   чинним КПК не врегульовано, яким чином сторона, яка звернулася із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів повинна доводити наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів;

-   КПК не врегульовано питання переліку документів, що додаються до клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів;

-   які процесуальні дії повинен вчинити слідчий суддя, якщо слідчий органу досудового розслідування, який звернувся з клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю не з’явився за викликом суду для розгляду зазначеного клопотання ( відмовити у розгляді чи відмовити у задоволенні клопотання по суті).

2.1 Арешт майна.

 Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 КПК. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи, не допускається.

Відповідно до ст. 172 КПК клопотання про арешт майна розглядались слідчими суддями Крижопільського суду  не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджало розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене,  розглядалось без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

В ході проведення узагальнення встановлено, що всіклопотання слідчих про арешт майна судом  задовольнялись.  випадки про повернення клопотань та відмову у задоволенні клопотань  не було.

Запобіжні заходи.

 Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1)      особисте зобов’язання;

2)      особиста порука;

3)      застава;

4)      домашній арешт;

5)      тримання під вартою.

З проведеного узагальнення вбачається, що переважна кількість рішень слідчих суддів Крижопільського  районного  суду   у сфері застосування запобіжних заходів стосувалася обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання. На відміну від КПК 1960 року колишній запобіжний захід, який застосовувався слідчими під час досудового слідства у кримінальних справах - підписка про невиїзд трансформовано новим КПК в особисте зобов’язання, яке полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, деякі з яких раніше не могли покладатися на особу, до якої було застосовано підписку про невиїзд або інші запобіжні заходи не пов’язані з триманням під вартою.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомлялись покладені на нього обов’язки та роз’яснювалися , що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

За результатами застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання, слідчі судді  Крижопільського  району покладали на підозрюваних зобов’язання, передбачені лише ст. 194 КПК України, найпоширенішими з яких є прибуття до слідчого за першою вимогою, не відлучатися із населеного  пункту, в якому підозрюваний зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду та повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.    За результати розгляду слідчими суддями Крижопільського районного  суду було  задоволено  21 клопотання. Особливих проблемних питань, при розгляді   таких клопотань, як зазначають слідчі судді, в них не виникало. Ухвали  про застосування  запобіжного  заходу  відповідали вимогам ст.196 КПК України.

Такі заходи особистого зобов’язання, як не відвідувати місця, утримуватися від спілкування з будь-якою особою із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, пройти курс лікування від наркотичної та алкогольної залежності докласти зусиль до пошуку роботи або навчання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну або носити електронний засіб контролю свого відображення слідчими суддями Крижопільського районного  суду   не застосовувались.

Домашній арешт:

Новелою у чинному КПК є такий вид запобіжного заходу як домашній арешт Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. домашній арешт є альтернативою триманню під вартою. Виходячи з ідеї нового Кодексу та переліку запобіжних заходів, домашній арешт застосовується у тих випадках, коли застава є занадто м’яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим. За звітний період  на розгляд    клопотання про застосування домашнього арешту до Крижопільського районного  суду не надходило.

Тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Так слідчими суддями Крижопільського районного  суду     в порядку нового КПК розглянуто 8 клопотань  даної категорії.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:

1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов’язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;

2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;

4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;

5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

6) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу – тримання під вартою, слідчі судді зобов’язані одночасно вирішувати питання про визначення розмір застави відповідно до ч.ч. 3 ст. 183 КПК, окрім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК, якою передбачено право слідчого судді не визначати розмір застави у певних випадках. Таким чином визначення розміру застави є обов’язком, а не правом слідчого судді, а виключенням випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов’язки з передбачених статтею 194 КПК будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

  Слідчі судді  Крижопільського районного  суду   вказують на наступні проблемні, спірні та неврегульовані КПК питання, що виникали при розгляді клопотань слідчих про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

якщо органи досудового розслідування звернулися до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з порушенням строку затримання підозрюваного, чи є це підставою відмови у розгляді даного клопотання чи відмови у задоволенні зазначеного клопотання;

в період  з дня набрання чинності КПК України і станом на 16  серпня 2013  року жодна з ухвал слідчих суддів Крижопільського районного  суду   ,постановлена  за результатами розгляду клопотань слідчих  про застосування заходів  забезпечення кримінального  провадження  в апеляційному порядку  під час досудового   розслідування оскаржена не була,на них не були подані заперечення  під час підготовчого провадження в суді.

Висновки

Новий КПК України покладає на слідчого суддю значний об’єм функцій та обов’язків, одночасно пред’являючи до слідчого судді підвищені вимоги щодо оперативності розгляду ним відведених до його компетенції питань, вимагає підвищеної уваги, проникливості і далекоглядності у своїх рішеннях, встановлюючи необхідність у багатьох ситуаціях ухвалювати рішення негайно, й при цьому вирішувати найбільш значущі для особи питання – питання обмеження її прав і свобод.

Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді Крижопільського районного суду  цілому якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих та інших учасників кримінального провадження про забезпечення заходів кримінального провадження, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, норм КПК України

Зважаючи на істотні особливості та важливість питань, вирішення яких, відповідно до кримінального процесуального закону, належить до компетенції слідчих суддів, вважаємо, що означене узагальнення сприятиме вдосконаленню судової практики з цих питань, правильному розумінню та однаковому застосуванню норм Кримінального процесуального кодексу України.