Узагальнення практики розгляду Крижопільським районним судом справ про речові права на чуже майно.

 Узагальнення

практики розгляду Крижопільським  районним судом справ про речові права на чуже  майно.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов’язки, а й орієнтовно вказує на його зобов’язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов’язана з використанням його властивостей.

Право користування власністю  ̶  це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.           

Відповідно до частини першої статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно пред’являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність)

Так до  Крижопільського  районного суду в першому півріччі 2014 року надішло  5  позовних заяв про речові права на чуже майно  (залишок  на початок року  склав 1  справу).

Дана категорія справ поділяється на:

-   спори про володіння чужим майном;

-   спори з приводу сервітутів;

- спори, щодо права користування чужої земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- спори про право користування чужої земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Спори про володіння чужим майном

Залишок на початок року по даній категорії  – 1 справа,  надійшло у  першому півріччі  2014 р. – 4 справи,  розглянуто судом  – 4 справи,  із них  2 справи  це  справа 134/226/14-ц -за позовом Баловнєвої Т.В. до КовальчукаЛ.О.про витребування  майна з чужого  незаконного володіння, справа  134/216/14-ц   Баловнєвої Т.В.  до Русіна Д.О.,Гнатовської К.М. про  витребування  майна  з чужого  незаконного володіння. По обом справам в  судове засідання  сторони подали спільну заяву про укладення  мирової угоди . Ухвалою суду    у справах було   затверджено мирову угоду.

Справа №134/2903/13-ц  за позовом Департаменту соціальної політики  облдержадміністрації до Рослого І.К.  про  повернення транспортного засобу,

справа №134/525/14-ц  за позовом Департаменту  соціальної політики облдержадміністрації до Шевчук Л.В.  третя особа Вінницьке  обласне відділення Фонду  соціального  захисту інвалідів  про повернення транспортного засобу ,  розглянута судом  з винесенням  ухвали  суду про закриття  провадження у справі   у зв’язку  з відмовою  позивача  від позову.

Спори з приводу сервітутів 

Відповідно до законодавства України, є три види прав на землю, право власності, право користування (постійне користування і оренда) та право земельного сервітуту.

Відповідно ст. 403 ЦК України, сервітут визначає прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Справ такої категорії до  суду не надходило.

Спори, щодо права користування чужої земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

емфітевзис — це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право використання чужої земельної ділянки для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарського виробництва (користувач). 

Емфітевзис має певні правові особливості. Це довгострокове право. Емфітевзис укладається, як правило, на невизначений строк, але може бути укладений і на певний строк. При укладенні договору на невизначений строк, кожна зі сторін може відмовитися від договору, повідомивши про це пугу сторону не менш як за один рік до такої відмови. 

 Справ  такої категорії в провадженні суду не перебувало.

Спори про право користування чужої земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)

Виникнення і становлення цивільно-правового інституту права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) відбувалися так само, як і попереднього -
Отже, власник нерухомого майна (будівлі або споруди), що побудоване на земельній ділянці, переданій йому в користування — суперфіцій, має довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право на користування цією ділянкою. 

Суперфіцій може бути встановлено законом, договор або заповітом на визначений або невизначений строк. Земельна ділянка, передана у суперфіцій, може бути використана лише для забудови. Власник землі переданої для забудови, має право на плату за користування нею. Якщо земля забудована промисловими об'єктами, договором  можуть бути передбачене право власника землі на частину доходу землекористувача. 

У разі припинення суперфіція право на нерухоме майно, що залишилося на земельній ділянці, визначається домовленістю між власником ділянки і власником нерухомого майна. За відсутності такої угоди наслідки припинення права користування ділянкою визначає суд. 

 Такої  категорії справ  до  суду  не надходило.

Під час розгляду цивільних спорів зазначених категорії судді дотримуються норм діючого цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Судді Крижопільського районного суду  дотримуються вимог діючого законодавства щодо строків призначення справ до попереднього судового засідання і до безпосереднього розгляду, постійно підвищують свій професійний рівень шляхом вивчення діючого законодавства.

Голова суду                                                                   Зарічанський В.Г

Вик.Гурачок